1
Розплющують очі
іриси
і запаморочення від бузку
чергується
із запамороченням від ясмину
янголе
не сурми ще
2
Мушу
напружити зір
щоб з такої відстані
виокремити
з різноцвіття
улюблене світло
твоєї квітки
утратити Тебе
не боюся
бо запах твій
залишився зі мною
бо світло твоє
уже в мені
3
Джінджора
кажу я
і спиваю
з твоїх уст
краплю гіркоти
Джінджора
лише вона
тамує біль
зарубцьовує рани
гоїть недуги
Твої очі сяють
й тріумфальна юність
проступає
у твоїй усмішці
Джінджора
панацея
любов
4
Чужинко
що у квітні
виявляєшся
такою
несхожою
на аборигенок
Спалах
твоєї квітки
здатен
осяяти
ціле життя
вмить
сказавши про нього
усе найсуттєвіше
Твій запах
розповість
про рай
більше
ніж найвишуканіші
епітети
дозволь
пригубити
твій келих
магноліє
5
Червоний
мов важка скарлатина
цвіт твій
відлітає за вітром
у відчайдушному танці
намагаюсь піймати
твої пелюстки
та ненароком
торкнувшись
стебла
відчуваю під пальцями
холодну
переможну
капсулу
маку
6
У місті
над зеленою водою
пізнього вересня
Господь
приніс мені квіти
нежданні соняхи
гарячі чорнобривці
й галузка розмарину
між ними
у місті
над зеленою водою
сідаю з ними у човен
чиє весло тримає
рука
Пана
понад Панами
7
Прости за ніжність
недоречну
як сива волосина
під фатою
як берізка
що росте на даху
як сонячна алея
що веде в яр
тамую її
щосили
маскую
видаючи
за звичайну приязнь
ввічливість
вдячність
у надії
що ти все таки
її впізнаєш
8
Цвіт
учора ще
схований
в капсулах пуп’янків
нагадав:
у крихкій
ємності серця
ти теж
носиш
таємницю
1
Weit aufgerissen
leuchten die Augen
der Schwertlilien
und auf den Rausch
des Flieders
folgt die Betäubung
durch Jasmin
Engel,
lasse ab
von deiner Posaune!
2
Ich muss
meinen Blick anspannen,
um in der weiten Ferne
das geliebte Licht
deiner Blume
aus der Vielfarbigkeit
der anderen
abzusondern
Ich habe
keine Angst
dich zu verlieren
Dein Duft
ist bei mir,
dein Strahlen
ist in mir.
3
Gentiana Lutea
sage ich –
und trinke
einen bitteren
Tropfen
von deinen Lippen
Gentiana Lutea –
nur sie
bekämpft Krankheiten,
heilt Wunden,
stillt Schmerzen
Deine Augen
strahlen –
und triumphierende Jugend
schimmert
durch dein Lächeln
Gentiana Lutea –
Allheilmittel,
Liebe.
4
Du,
eine Fremde,
die im April
so anders ist
als alle
Einheimischen
Der Blitz
deiner Blume
kann
das ganze Leben
beleuchten
in einem Augenblick
alles Wichtige
preisgeben
Dein Duften
erzählt mehr
über das Paradies
als die schönsten
Schilderungen
Erlaube mir
einen Schluck
aus deinem Kelche,
Magnolie.
5
Scharlachrot
ist deine Blüte
Mit dem Wind
fliegt sie weg
Verzweifelt tanzend
versuche ich
deine Blütenblätter
zu ergreifen
Unabsichtlich aber
berühre ich
den Halm –
und spüre
in meinen Fingern
eine kalte
siegreiche
Mohnkapsel.
6
In der Stadt,
über dem grünen Wasser
des späteren Septembers
hat mir Gott
Blumen gebracht
Fröhliche Sonnenblumen,
leuchtende Ringelblumen
und ein Rosmarinzweig
dazwischen
In der Stadt,
über dem grünen Wasser
setze ich mich
ins Boot,
dessen Paddel
vom Herrn der Herren
geführt wird.
7
Verzeih
meine Zärtlichkeit,
unangebracht,
wie graue Härchen
unter dem Brautschleier,
wie ein Bäumchen,
dass auf dem Dach
wächst,
wie eine sonnige Allee,
die zur dunklen Schlucht
führt.
Ich hemme
die Zärtlichkeit
mit aller Kraft,
tarne sie,
als eine gewöhnliche
Höflichkeit,
Dankbarkeit,
Zuneigung.
Und hoffe geheim,
dass du sie
trotzdem
erkennst.
8
Das Blühen,
gestern noch
geheim,
in den Knospenkapseln
verborgen,
lässt mich denken:
Im zerbrechlichen Heim
des Herzens
trage auch ich
ein Geheimnis.